НАЦІОНАЛЬНА ОСВІТА – ГОЛОВНА ЗАПОРУКА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕЛІТИ
Микола Жулинський - доктор філологічних наук, професор, академік Національної академії наук України, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Вчений акцентує увагу на меті освіти – формування провідної верстви українського народу – інтелігенції, національної еліти. У статті йдеться про те, що національний характер формується лише національною школою. Визначена мета освіти – формування провідної верстви українського народу – інтелігенції, національної еліти. Відзначено, що формувалася свідома волинська політична еліта. Піддаючи системному аналізу архівні джерела, автор зазначає, що в Державному архіві Тернопільської області (фонд 351) можна довідатися про викладачів гімназії: директора і викладача латини Сергія Уліяновича Міляшкевича, викладача загальної історії, географії і латини Андрія Куца, викладача української мови та літератури Віктора Гнажевського, викладачів релігії (Юрія Іваницького), природознавства та арифметики (Луки Скибінецького), ручної праці, каліграфії та малювання (Василя Дорошенка), французької та німецької мови (Катерину Міляшкевич), викладача математики, фізики і хімії (Василя Кавуна). Характеризуючи передумови виникнення українських гімназій на Волині, автор зазначає, що в той час наприкінці 1920-х рр., у Волинському воєводстві діяло 1144 школи, з них 390 утраквістичних, 750 польських і лише 4 школи з українською мовою навчання. Державна програма асиміляції національних меншин (українська меншина в Другій Речі Посполитій була другою за чисельністю національною групою після поляків – становила близько 15 % усього населення) на Волині здійснювалося через обов'язкову шкільну освіту в дусі пропольської ідеології. Разом із тим, українці прагнули відстоювати право на відкриття шкіл із рідною мовою навчання бодай на тих теренах, де вони кількісно переважали. Це українцям гарантувала польська конституція 1921–р. (статті 110–111), але насправді добитися цього було вкрай важко. Навіть відкрити українську приватну школу вимагало багато зусиль – лише з дозволу міністра віросповідань та народної освіти. Кременецька гімназія, як і Луцька та Рівненська (постала завдяки «Просвіті» 1923-го року), плекала рідну мову, сповідувала православні традиції, шанувала видатних національних діячів, провідників нації. Саме під цим кутом зору показано роль Української гімназії у Кременці, поряд з аналогічними гімназіями в Луцьку та Вінниці у формуванні світської та духовної національної свідомості української інтелігенції, котра в наступні часи працювала на утвердження державності, в тому числі в рядах УПА, на розбудову української національної культури.
Ключові слова: національна освіта, національна свідомість, гімназія, українська інтелігенція.
Повний текст: PDF
References
Antsypo-Chykunskyi, Anatolii. (2014). Ystorycheskaia zapyska o Rovenskom realnom uchylyshche 1832–1882. V kn. Rivnenska himnaziia 1839–1921. Istoriia. Spohady. Dokumenty. Rivne. 11. [in Ukrainian].
Dobrochynska, Valentyna (2016). Rivnenska ukrainska himnaziia (1923–1939 rr.): kulturno-osvitnii fenomen na tli doby. Rivne [in Ukrainian].
Kulzhynskyi, Yvan (2014). Vospomynanyia o Volыny. V kn.: Rivnenska himnaziia 1839–1921. Istoriia. Spohady. Dokumenty. Rivne. 267, 260–261 [in Ukrainian].
Nasha kultura. (1935). Varshava. Kviten [in Ukrainian].
Rivnenska ukrainska himnaziia (1923–1939 rr.): kulturno-osvitnii fenomen na tli doby [in Ukrainian].
Rivnenska ukrainska himnaziia (1923–1939 rr.): kulturno-osvitnii fenomen na tli doby [in Ukrainian].
Slovo. Zbirnyk. Edmonton. 1989. 399–400 [in Ukrainian].
Chernykhivskyi, Havrylo (2011). Shyliavskyi literaturno-memorialnyi muzei Ulasa Samchuka. Narys-putivnyk. Kremenets [in Ukrainian].
Пристатейна бібліографія ДСТУ
1. Анципо-Чикунский Анатолій. Историческая записка о Ровенском реальном училище 1832–1882. В кн. Рівненська гімназія 1839–1921. Історія. Спогади. Документи. Рівне. 2014. С. 11.
2. Доброчинська Валентина. Рівненська українська гімназія (1923–1939 рр.): культурно-освітній феномен на тлі доби. Рівне, 2016.
3. Кулжинский Иван. Воспоминания о Волыни - В кн.: Рівненська гімназія 1839-1921. Історія. Спогади. Документи. Рівне. 2014. С. 267, 260–261.
4. Наша культура. Варшава. 1935. Квітень. С. 3.
5. Рівненська українська гімназія (1923–1939 рр.): культурно-освітній феномен на тлі доби. С. 21–22.
6. Рівненська українська гімназія (1923–1939 рр.): культурно-освітній феномен на тлі доби. С. 24.
7. Слово. Збірник. Едмонтон. 1989. С. 399–400.
8. Чернихівський Гаврило. Шилявський літературно-меморіальний музей Уласа Самчука. Нарис-путівник. Кременець. 2011. С. 19.
ISSN 2410-2075
